Мій край, моя земля, моя країна
Просторів вільних,оком неосяжних.
Сонця тепло роси вбира краплина.
Це край людей красивих та відважних.
В блакиті днів заплутуються мрії,
Велич ночей зірками осипає,
Впаде цілунком на вологі вії.
Тепло сердець цю землю зігріває.
Чужих країн пороги оббиваєм,
До дому отчого стирається стежина.
Чому як сироти по світу ми блукаєм,
Коли така багата Батьківщина?
Є все у нас, чого душа бажає.
Не вмістять всіх красот рядки короткі.
Чому скарби такі занапащаєм?
Зникають степу пахощі солодкі.
Зникають чистих рік цілющі води,
Сонце у хмарах диму заховалось.
Ми забираєм, не питаючи в природи
Скільки у неї сили ще зосталось.
Сили дощу земля спрагла бажає,
Сил чистоти моря благають, ріки.
Сили любові в нас не вистачає,
Щоб зберегти багатство це навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501234
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Серафима Пант