Літо в шафу заховалось.
Стільки галасу!Що сталось?
Я його дощем кормила,
Джем із вишеньки варила.
Я йому млинці із сиром.
Ковдру вишиту стелила.
А воно не вилізає.
Рученятками стуляє
Свої віченьки і плаче.
Хтось образив?Так?Неначе...
Я питаю.Що сказати?
Не надвір же проганяти.
Хочеш дощ?Маленькі зорі?
Хоче супчику з квасолі?
Спить і очі затуляє.
Хтось образив?Я не знаю.
Ой,коли зима вернулась,
Черевички білі взула-
Літо схопилось із шафи!
Стало сонечком кричати!
Краще би не вилізало,
Рученятками стуляло
Оченятка.Спало в шафі.
Почала я дощ благати,
Щоб прийшов хазяйнувати,
І Світланку цілувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501296
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 26.05.2014
автор: Джаннет Даклін