Відрізана,
як ворога рука,
гуде паралізована руїна.
Good bye, Europe.
Russia – пока!
Не поминайте…
Наступив на міну.
Я українець –
націоналіст
у сотому, як мовиться, коліні.
Мене убили у великий піст...
І прісно, і навіки, і понині
я на війні.
Моє одне крило
у котрий раз утяте по-живому...
Ти пам’ятаєш, людство, як було
мені стояти проти всіх одному?
Чи ти забуло, як були ми всі
заручниками долі однієї?
Як опинились у одній ясі,
чекаючи агонії моєї?
Ти пам’ятаєш, – я була чужа
в беззахисній жіночій іпостасі.
Стою у черзі до Петра наразі...
Ой, Леле, буде прірвою межа,
якщо постане і моя душа
розп’ятою словами на Парнасі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501332
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: I.Teрен