Втомився...Дощ яскраві барви вимиває,
Жовто-гарячий слід лишаючи позаду...
Моя душа по тілу цівками збігає,
В землі черствій шукаючи розраду.
А спогади, немов петля закинута на горло,
Стискають, душать наче чорні сльози
І очі мов у пса побитого так кволо,
Шукають вихід не вбачаючи загрози...
А інколи так прикро...Зуби зводить!
Куди подівся час? Чому лишились рани?
Чому спокійно жити далі...Не виходить?
Чому любов не тане разом із снігами?
Торкнуся пальцями калюжі під ногами,
Яка ж душа на смак: солодка чи гірка?
Чим пахне те...Несказане словами?
І чи така як ти? Жагуча і п'янка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501385
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: Кисломолочний