Печаль моя не має берегів.
І вітер плаче, як журлива скрипка.
Та хочу я, щоб ти не знав нудьги,
І серцем не пізнав німого крику.
Хай образ твій залишиться в рядках.
Від мене це найкращий подарунок.
А пристрасть, що не варта мідяка,
Хай не пророчать нам таємні руни.
Хоч біль катує віршами вночі,
А вдень провина докорами ріже,
Не видам я журбу свою нічим.
Лиш ти, прошу, не пий моєї тиші!
Не знай. Не вір. Життя – це тільки гра.
Нехай барвисті маски правлять світом.
Благаю, лиш поезію не зрадь,
Бо тільки їй над вічністю зоріти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501401
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: Лілія Ніколаєнко