Полетіти б вище.
Туди, до неба.
Де повітря більше.
Вище балконів та антен телевізійних.
Летіти ніби птах.
Поміж хмарок.
І до зірок.
Летіти.
Летіти.
Все далі від землі.
І від проблем подалі.
Від буденного життя.
До мрійливого того неба.
Що творить силуети з пасти пару.
А ми звичайні люди.
Не святі.
Не супер герої.
Лиш дивимось на чудо це небесне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501403
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: Тарас Кротов