По піску, як по океанських хвилях
Пливли за вітром твої кораблі -
Та зламані мачти і рвані вітрила
Прикували їх до землі.
Сірими тінями по жовтій пустелі
Мрії колишні ледве повзли.
Вигнані зрадники небесної скелі
Мойри ниточку не вберегли.
Вигорілі вірші та ненаписані строфи
Гниють у трюмах цих кораблів.
І ніхто не покине ці лімітрофи,
Ніхто не поверне свій дім.
Буде дим ховатися в тумані,
Один за одним пливтимуть міражі.
Солодкий смак самообману
Гіркотним стане на межі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501436
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Озелла Радукевич