Було. Він дихав мені в п'яти.
Ще крок. Ось-ось наздожене.
Не мною був той світ проклятий,
Та він ловив, чомусь, мене.
Торкнувся вже мого рамена,
Запхав у спину пазурі.
І дихання його скажене,
Пекло, як в праведнім вогні.
Світ захотів мене в галеру,
Де раб і слова не іме.
Там страх не менше за холеру,
В душі вбиває все живе.
А я утік. У крові ноги...
В траву поранений упав.
То ж напишіть, заради Бога,
Що світ ловив, та не впіймав....
Оксана Максимишин-Корабель
26 травня 2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501457
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: ОксМаксКорабель