Творять птахи на вітах молитву дощу,
Краплі суму й печалі ловлю на льоту...
Я ромашкове літо в даль ясну відпущу,
Буду з осінню тихо випивать самоту...
Сад вже мій догорів.Лиш спустошені сни
Понад дахом кружляють у обіймах журби.
Смакувать буду мрійно світлу пам'ять весни...
Зосенілеє сонце! Спомин цей не згуби!
*****
Вичахаючи, гасне жовте вогнище листя.
Краплі тихо змивають з нього вицвілу суть.
Віддзеркалюють тьмяно лик печалі вогні передмістя,
І лелеки далекі сум пречистий у небо несуть...
Попрошу в білокрилих, щоб забрали недоспані ночі,
Попрошу у ріки, щоб відкрила глибин таїну,
Щоб озерами синіми засвітилися знов мої очі.
Сестро - осінь, прошу : не співай свою пісню сумну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501490
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Ірина Хміль