Вже ніч світала опалами
І сойка змахнула зорі крильми.
Ще так ніколи не спали ми!
Ще не затулялись дітьми!..
Калина кров’якою капала,
Списи шматували небо;
Тоді й Богородиця плакала –
Тепер же нікому нічого не треба!
Ми ж діти козацького, доброго крою,
І джинси СВОЇ, хоч старі і потерті…
А суміш багнюки й пшениці святої
Я б змусив загарбників зжерти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501532
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2014
автор: Роза ветров