Самотня хата

Хатина  ця  -  основа  всіх  основ  -
У  землю    вгрузла  печеричкою.
Хтось  народився  в  ній,  у  світ  пішов,
Співав  і    буркотів  за  звичкою.

Молився  ревно  Богу  по  ночам  -
Весніла  біла  хата  рушничками.
Борщик  в  печі  тоді  ще  не  прочах,
Картопелькою  пахло  й  пиріжками.

Тепер  хатина  -  холод  чи  сльота  -
Чекає,  зажурившись,  постояльців.
На  роздоріжжях  сумом  пророста,
Угрузши  в  сніг.  І  дмухає  на  пальці.

Вбира  слова,  що  кинуть  на  льоту,
І  кроки,  що  легенько  шурхають.
Одвічну  відчуває  самоту
І  плаче-сипле  штукатуркою...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Лариса Журенкова