Не пишеться. А ніч – сліпа безодня.
Сплелись корінням у душі слова.
Старих казок змішались епізоди,
Казкар сердець любов не доспівав.
Не буде клятв. Навіщо пишні фрази?
Архіви болю збереже душа.
Даремно шліфувати слів алмази,
Бо сказано до мене все, на жаль.
Пером зірок оспівані омани.
Судом кохання виправданий гріх.
А серце – плід, що зірваний зарано.
Воно б кохало, та едем згорів.
Не напишу. А ти не прочитаєш.
І зійдуть чари перетлілих мрій.
І душу, перевтомлену від таїн,
Від сну розбудить запізнілий грім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501808
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Лілія Ніколаєнко