можна літати вниз
і сотні раз розбивати голову.
я не знала що можуть кидати вниз
і розчавлювати
молотом.
тих рук які,
колись були ніжними.
торкались твоєї спини.
тепер вони грубі і торкають серце лещатами.
до болю.
до кінця.
аж поки не стане пустота,
там десь глибоко.
де колись був ти.
і пестив моє волосся.
воно вмирало від тих дотиків.
але то пусте.
Мені б тільки забути
усе.
почати нове життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501829
Рубрика: Верлібр
дата надходження 28.05.2014
автор: Gabriet Ksenia