Жила колись у однім хліві Кізонька. Та не сама. Були у неї три сестри старші, які весь час глузували з неї.
Якось одного осіннього дня Кізонька паслась у подвір'ї та помітила на одній з яблунь яблучко. І так їй захотілось скуштувати те єдине, та дістати сама вона його не могла. Тоді попросила своїх сестер про допомогу. Та ті її вкотре присоромили: "Що це ти собі вигадала? Яблука захотіла? Ме-ме-ме"...
Кізонька вернулась до саду, продовжувала пастись та не помітила, як настав вечір. На небі з'явились місяць та зірочки.
"Кізонько, мила, чом засумувала?"- То Місяць звернувся до неї. Кізонька розповіла про яблуко, про те, як її висміяли сестри.
"Не сумуй, - втішив Місяць, -мої помічниці зірочки тобі зарадять". Зірочки створили драбину, по якій Кізонька дісталась такого омріяного яблучка, скуштувала його, подякувала зірочкам та Місяцеві, розбалакалась із новими друзями та не помітила, як настав ранок.
"Ой, що ж це я, вашого часу згаяла?"-Засмутилась Кізонька. Та зірочки весело защебетали: "Ходи до нас, будеш разом з нами!"
Кізонька погодилась. З того часу на небі можна побачити зірочку з ледь помітними ріжками. Та інколи чути таке далеке: "Ме-ме-ме"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501885
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 29.05.2014
автор: Шабо