[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zPsFbi-12zk[/youtube]
Де вітер хилить синяву,
немов атланти на посту, –
слова заковані в кришталь
і погляд гострий в світлу даль.
На північ – південь, захід – схід:
від Дону й до Карпатських гір, –
чарівну землю дав нам Бог,
від батька, матері – любов.
[i]Прикордонники ми - України сини -
спадкоємці козацької слави;
сонце в очі чи сніг,
в день блакитний і в ніч,
бережемо ми гідність держави![/i]
Де вітер хилить синяву,
сини Вкраїни на посту:
хай піт з чола, немов ріка,
не скоїть зла лиха рука!
На суші, в морі, у портах –
де сяє України стяг,
присязі вірні назавжди
готові в бій щодня іти.
[i]Прикордонники ми - України сини -
спадкоємці козацької слави;
сонце в очі чи сніг,
в день блакитний і в ніч,
бережемо ми гідність держави![/i]
У першому варіанті цей твір мав назву
[b]“Прикордонні війська”[/b] з таким [i]приспівом:[/i]
[i]“Прикордонні війська - непорушна стіна
спадкоємців козацької слави;
сонце в очі чи сніг,
в день блакитний і в ніч,
прикордонні війська на святих рубежах
бережуть честь і гідність держави.”[/i]
Надіюсь, що в Україні будуть таки створені
Прикордонні війська. Тепер є тільки Прикордонна служба.
Опубліковано: З Україною в серці... (Літературний альманах). –
Хмельницький: Вид. Стасюк Л.С, 2018. 216 с. – С. 121.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501895
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Т. Василько