Прекрасні вірші і слова,
Наповнені Господньої любові.
Поеми вічної глава,
Як дань слов’янській мові.
З одного кореня зросли,
Їх цвіт – неповторимий.
Ці мови – древності посли
На древі роду зримі.
Слов’янських родів племена –
Народжені віками.
Та неоправдана війна,
Що вершиться роками
поміж племен і поміж мов.
Не буде оправдання,
Бо поміж ними Я – Любов,
І кожної визнання.
Та форму співжиття загублено в віках,
І кров’ю скапує поранене коріння.
За майбуття проймає страх:
Десь забарилося прозріння.
Ще міжусобиць йде війна,
Кінця не видно краю.
Човен потоне без стерна.
Отямтеся! – благаю.
Згадайте Слово Боже, ви.
Воно для всіх – Єдине;
Початок поетичної глави,
Що Духом Слова зриме.
Єднайтеся! Ви всі – брати!
І мови ваші – рідні.
Їх вам призначено нести.
Усі достойно гідні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501929
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Едельвейс137