Ми довіряємо будильникам
Вже навіть більше ніж світанку
На темряву у нас рубильники
На світло маємо фіранки
Доволі склали автоматики
І на заводах, і у зброї
Чому ж питаємо в догматиків
Де зникли будні супокою?
Щобільше вбито і розтоптано
І все то душі, а не плоті
Зіниці матерів затоплено
Батьків обличчя у турботі
Дитина лиш незаплямована
Засліплює пророчим блиском
Що Бог починить і зіпсоване
Що порятунок зовсім бизько
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502018
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2014
автор: Ана Захмарна