Не забуду ніяк тієї миті,
коли сліди самотності враз злиті,
уста Твої навік моїми стали,
нову надію на життя подарували.
Наш перший поцілунок незабутній,
такий солодкий, ніжний, водночас могутній.
зєднав він наші долі міцно-міцно,
для інших в серці моїм буде тісно.
я був у темряві, пітьма накрила мою душу,
Ти - моє світло, янгол мій крилатий)
моє навік Ти серце полонила,
насіння справжньої любові посадила.
так добре, коли в моїх обіймах Ти
нічого більш не треба тільки цілувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502112
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: VovikRunner