Серпанок. Ранковий туман точиться містом і обвиває все, поглинає мегаполіс у свій полон. По ботанічному саду бігають офіціанти, прислуга, фотографи, купа друзів. Все оповоте ароматом квітів. Ошатні столи. Фонтани з шампанського. Бокали вина. Розмаїття барв. Але переважає білий. Як символ чогось чистого. Чогось нового. Охайного. Святкового. Ошатного. Музики поволі налаштовують апаратуру. Тамада звіряє сценарій. Майбутні родичі знайомляться одне з одним.
Він. Знервований. Виважений. Чорний костюм. Віддає маленькій племінниці обручки. Мала – віддзеркалення нареченої. Ніби міні-копія. З кошиком пелюсток. У нього тремтять руки. Бринить серце. Але ні жестами, ні ходою, ні бодай мімікою він намагається не виказати свого стану. Тільки голос інколи підводить. На щастя поряд товариші, друзі, рідні. Що не дають панікувати.
Вона. В білій сукні. З маленьким букетом. Як лялька. Нервує. Не може цього приховати. Все, про що мріяла збулось. Життя попереду. Довге і щасливе. Але чомусь аж сльози навертаються. Вони завжди як непрохані гості з’являються на очах. Чому? Саме зараз. Напевно, у найщасливіший день в житті. Руки тремтять. Але зростає бажання вже вийти до коханого. Ну, чому так нервувати? Та невже ж то таке буває, що спланували весілля, а потім ти виходиш в білій сукні, а він глянув і типу що, передумав. Ні. То чому так бринить голос? Чому у п’ятках відлунює ритм серця? Чому руки німіють? Ноги немов кам’яніють. Кожен крок дається напружено і схвильовано. Врешт,і все готово. Дружки попереду. Потім вона. Грає марш Мендельсона. Перші подружні обітниці. Відповіді так. Перші розчерки у документі, що з’єднав дві фізичних особи на папері та два люблячих серця насправді. Перші поздоровлення. Сльози щастя.
Перший подружній танок. Повільна музика. Так гарно. Потім пари поступово приєднуються. На танцювальному майданчику політ, тобто танок закоханих. Різного віку.
Єдині слова, що могла сказати Аліса через сльози щастя, що бриніли на очах: «А Анжелка справді на це заслужила». Міцні обійми Антона і несподівана відповідь: «Сподіваюсь, і нас це скоро чекає. Недарма ж ти впіймала букет нареченої!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502120
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: Sama_po_Sobi