Поки що_)

Я  горнуся  до  тебе  лиш  у  думці.
Бо  інших  варіантів  поки    що  немає...
Я  ніжно  обіймаю  тягнучись  до  неба
І  все  чекаю...  досі  ще  чекаю!

Я  не  забула  жоден  дотик,  знай!
Мені,  як  завжди,  надто  мало  твоїх  рухів...
Все  ж  легше  перетнути  небокрай
Аніж  почути  в  неживу  ще  зайву  сотню  звуків!

Мені  катастрофічно  тебе  мало!
Це  проявляється  у  серця  надшвидких  боях,
В  судомах,  що  стискають  ніччю  тіло,
У  голосу  мого,  тремтячого,  тонах.

Мені  катастрофічно  мало  твого  світла,
Хоч  голосом  твоїм  я  сповнена  по  вінця!
Можливо,  ця  весна  для  нас  розквітла,
І  затиснули  у  лещата  літа  кільця...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502230
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2014
автор: Магура