Історія одного хлопчини …

[b]І.  Перша  осінь  [/b]

Новонароджений  хлопчина,
У  світ  прийшов  цей  восени.
Батьки  життя  йому  дарили,
А  сенс  його,  мав  сам  найти.

Доволі  був  звичайним  хлопчик
Сміявся,  плакав,  верещав.
Раділи  рідні  тому  щастю
Та  долі  все  ж  ніхто  не  знав.

Що  буде  з  ним,  і  що  побачить
Як  жити  буде?  Де,  і  з  ким?
Чи  кимось  Бог  його  призначить
Щоб  суть  тверда  була.  Не  дим.

[b]ІІ.  Ранній  прояв  характеру[/b]

Хоч  був  ще  зовсім  немовля,
Та  показав  себе  як  міг.
У  сутності  своїй  –  дитя,
І  все  ж  стандарти  переміг.

Не  в  тому  річ,  що  невсидючий  
І  не  вважайте,  що  пустун
Але  характер  мав  пекучий
І  нездоланний,  чистий  дух.

Наперекір  усе  робив,
Хоча  чимало  ще  й  не  знав
За  вчинки  ті,  малий  платив
І  те  –  одразу  завбачав.

Та  не  було  йому  гріха,
Бо  ж  діти  –  ангели  святі
Їм  пробачають  небеса,
Поки  думки  не  в  темноті.

Батьки  любов’ю  наділили
Добро,  турботу,  розуміння
Заклали  у  його  свідомість
І  розвивали  як  насіння.


[b]ІІІ.  «Сестринський»  внесок  в  розвиток  особистості[/b]

Не  було  рідних:  брата  і  сестри
Казали  всі,  що  буде  егоїстом
Але  двою́рідна  сестричка  із  Москви,
Могла  б  перетворити  в  альтруїста.

Хоч  старшою  була  не  набагато,
Усе  ж  свідомість  мала  повнолітню
Різноманітні  речі  вчила  вона  брата
Не  бу́ло  днів  в  дітей  одноманітних.

І  згодом,  хлопчик  став  робити  шкоду,
Не  так  щоб  дуже,  по  дитячому  творив
Та  за  шкідливість  вчинків  тих,  свободу,
З  достоїнством  і  чесністю  цінив.

Тоді  ж  сестра  і  спокою  не  мала,
Як  покарання  бачила  для  нього
Паскудство  особисто  витворяла
Для  того,  щоб  підставити  малого.

Помітили  ж  підступну  ту  хитрюгу
І  зрозуміти  дали:  «Так  не  гарно.
Тебе  душею,  і  всім  серцем  любить
А  помисли  твої,  як  у  Гекати».

Задумалась  пізніше  над  словами
Погрішність  хиби  оцінила  цілковито,
Не  захотіла  так  робити  далі
Негоже  із  ріднею  так  чинити.  

[b]IV.  Навчання.  Покарання  чи  захоплення?[/b]

Минули  жарти,  ігри,  пустування
Трохи  підріс,  складемо  індивід.
Прийшов  момент,  іти  в  навчання
І  зрозуміти  непізна́нний  світ.

Та  є  момент,  який  не  уточнив  я
Постала  складність,  як  добрались  до  письма  
Як  тільки  ручку,  дали  у  правицю
Дав  чітко  зрозуміти,  що  шульга.

Довгенько  з  цим  боролась  його  мама
По  пальцях  била,  щоб  у  лівій  не  тримав
Сльози  в  очах,  хотіли  знать  причину
«За  що?  Все  ж  правильно  писав»  .

Із  кожним  днем,  все  більше  тренувався
Писати  правою,  щоб  було  все  відмінно
Зробити  так,  як  треба,  намагався
І  не  дарма.  Писати  перевчився.

Завдання  нове  стало  перед  ним  
«Табличка  множення.  На  вісім,  і  на  дев’ять»
До  класу  першого,  лишався  цілий  рік
А  вже  читав  поезію,  поеми.

Коли  ж  настав,  осінній  день  у  школі,
Що  першим  був,  тому,зовсім  чужий
Приніс  в  життя  дітей  таку  обнову,
Яка  карбується  у  кожному  житті.

Хлопчина,  швидко  звик  до  того  всього
Із  радістю  ходив,  і  кожен  день
Раненько  прокидався  без  відмовок,
Спішив  до  них:  уроків,  і  дітей  .

Так  розвивався  більше  з  кожним  роком,
Хотів  багато  знати,  може  й  все.
Навчання  просто  стало  його  хобі
І  лиш  утіху  радісну  несе.

Оті  всі  дні,  не  були  марні
Листи  похвальні  заробляв
Батькам  дарив  свої  старання
Від  них  подяку  завжди  мав.

З  відзнакою  закінчив  рідну  школу,
Гордились  ним  і  рідні,  й  вчителі
В  життя  доросле,  виклали  дорогу
А  далі  самостійно  треба  йти.

Що  хочеш  по  життю,  рішити  треба
Зробив  той  вибір,  далі  процвітай
Бери  знання,  акумулюй  їх  в  себе
Та  він  є  твій,  і  це  не  забувай.

[b]V.    Як  не  помилитися  ?[/b]

Розглянувши  багато  варіантів
Куди  іти,  ким  бути  по  життю  ?
Свій  погляд  зосередив  на  фінансах
І  так  обрав  професію  свою.

Потім,  знайшов  навчальний  заклад,
Предмети  вчив,  і  поступив
Старань  потрібно  тут  не  мало,
Всього  себе  він  присвятив.

Значними  зміни  були  у  житті,
Змінив  знайомих,  місце  проживання
Хоч  складно  було,  важко  на  душі
Болючими  були  усі  зітхання.

Всього  себе,  науці  приділяв
Ночами  й  днями,  вчив,  писав  ті  пари
Упевнено  і  твердо  завжди    знав,
Нічого  не  отримується  даром.

Себе,  щоб  розвивати  на  всяк  бік,
Займатися  почав  серйозно  спортом
В  той  час  ніхто  йому  не  допоміг
Сміялись  лиш,  вважали  ілюзорним.

Та  всім  довів,  собі  ж  у  першу  чергу
Що  не  пустий,  і  має  ціль  в  житті
У  поглядах  своїх  цілком  відвертий
Не  здасть  позиції  в  досягненні  мети.

[b]VI.    Підтвердження  очікувань[/b]

Пройшло  три  роки,  хлопець  розвивався
Фізично  ріс,  духовно  повсякчас  .
В  досягненнях  своїх  не  зазнавався,
Хоч  їх  було  не  одиниці  раз.

В  період  цей,  і  досвіду  набрався,
Щодо  кохання,  друзів  «назавжди»
Багато  в  ко́му,  геть  розчарувався
Тому  життєвий  шлях,  один  рішив  пройти.

Та  все  ж,  побачив  друзів,  що  не  зрадять
Розкрив  кохання,  що  було  в  тіні́.
І  стало  ясно,  що  чужим  старався
Відкрити  душу,  щастя  віднайти.

В  останній  день,  що  разом  святкували
Помітив  тих,  що  добрими  були
Він  вдячний  їм,  вони  його  признали
І  знає:  «Не  залишать  у  біді».

І  тут  батьки,  пишалися  студентом
Їх  не  підвів,  завдячує  життям!
Так  з  кожним  цінним,  трепетним  моментом
Обличчя  втомлене,  їм  змочує  сльоза.

Хлопчина  ж  той,  у  день  відомий
Сказати  хоче  ці  слова:
«Я  вдячний  за  щасливу  долю!
Вам  вдячний,  рідні,  за  життя!»















адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502354
Рубрика: Поема
дата надходження 31.05.2014
автор: Юрій Бондар