[b]І. Перша осінь [/b]
Новонароджений хлопчина,
У світ прийшов цей восени.
Батьки життя йому дарили,
А сенс його, мав сам найти.
Доволі був звичайним хлопчик
Сміявся, плакав, верещав.
Раділи рідні тому щастю
Та долі все ж ніхто не знав.
Що буде з ним, і що побачить
Як жити буде? Де, і з ким?
Чи кимось Бог його призначить
Щоб суть тверда була. Не дим.
[b]ІІ. Ранній прояв характеру[/b]
Хоч був ще зовсім немовля,
Та показав себе як міг.
У сутності своїй – дитя,
І все ж стандарти переміг.
Не в тому річ, що невсидючий
І не вважайте, що пустун
Але характер мав пекучий
І нездоланний, чистий дух.
Наперекір усе робив,
Хоча чимало ще й не знав
За вчинки ті, малий платив
І те – одразу завбачав.
Та не було йому гріха,
Бо ж діти – ангели святі
Їм пробачають небеса,
Поки думки не в темноті.
Батьки любов’ю наділили
Добро, турботу, розуміння
Заклали у його свідомість
І розвивали як насіння.
[b]ІІІ. «Сестринський» внесок в розвиток особистості[/b]
Не було рідних: брата і сестри
Казали всі, що буде егоїстом
Але двою́рідна сестричка із Москви,
Могла б перетворити в альтруїста.
Хоч старшою була не набагато,
Усе ж свідомість мала повнолітню
Різноманітні речі вчила вона брата
Не бу́ло днів в дітей одноманітних.
І згодом, хлопчик став робити шкоду,
Не так щоб дуже, по дитячому творив
Та за шкідливість вчинків тих, свободу,
З достоїнством і чесністю цінив.
Тоді ж сестра і спокою не мала,
Як покарання бачила для нього
Паскудство особисто витворяла
Для того, щоб підставити малого.
Помітили ж підступну ту хитрюгу
І зрозуміти дали: «Так не гарно.
Тебе душею, і всім серцем любить
А помисли твої, як у Гекати».
Задумалась пізніше над словами
Погрішність хиби оцінила цілковито,
Не захотіла так робити далі
Негоже із ріднею так чинити.
[b]IV. Навчання. Покарання чи захоплення?[/b]
Минули жарти, ігри, пустування
Трохи підріс, складемо індивід.
Прийшов момент, іти в навчання
І зрозуміти непізна́нний світ.
Та є момент, який не уточнив я
Постала складність, як добрались до письма
Як тільки ручку, дали у правицю
Дав чітко зрозуміти, що шульга.
Довгенько з цим боролась його мама
По пальцях била, щоб у лівій не тримав
Сльози в очах, хотіли знать причину
«За що? Все ж правильно писав» .
Із кожним днем, все більше тренувався
Писати правою, щоб було все відмінно
Зробити так, як треба, намагався
І не дарма. Писати перевчився.
Завдання нове стало перед ним
«Табличка множення. На вісім, і на дев’ять»
До класу першого, лишався цілий рік
А вже читав поезію, поеми.
Коли ж настав, осінній день у школі,
Що першим був, тому,зовсім чужий
Приніс в життя дітей таку обнову,
Яка карбується у кожному житті.
Хлопчина, швидко звик до того всього
Із радістю ходив, і кожен день
Раненько прокидався без відмовок,
Спішив до них: уроків, і дітей .
Так розвивався більше з кожним роком,
Хотів багато знати, може й все.
Навчання просто стало його хобі
І лиш утіху радісну несе.
Оті всі дні, не були марні
Листи похвальні заробляв
Батькам дарив свої старання
Від них подяку завжди мав.
З відзнакою закінчив рідну школу,
Гордились ним і рідні, й вчителі
В життя доросле, виклали дорогу
А далі самостійно треба йти.
Що хочеш по життю, рішити треба
Зробив той вибір, далі процвітай
Бери знання, акумулюй їх в себе
Та він є твій, і це не забувай.
[b]V. Як не помилитися ?[/b]
Розглянувши багато варіантів
Куди іти, ким бути по життю ?
Свій погляд зосередив на фінансах
І так обрав професію свою.
Потім, знайшов навчальний заклад,
Предмети вчив, і поступив
Старань потрібно тут не мало,
Всього себе він присвятив.
Значними зміни були у житті,
Змінив знайомих, місце проживання
Хоч складно було, важко на душі
Болючими були усі зітхання.
Всього себе, науці приділяв
Ночами й днями, вчив, писав ті пари
Упевнено і твердо завжди знав,
Нічого не отримується даром.
Себе, щоб розвивати на всяк бік,
Займатися почав серйозно спортом
В той час ніхто йому не допоміг
Сміялись лиш, вважали ілюзорним.
Та всім довів, собі ж у першу чергу
Що не пустий, і має ціль в житті
У поглядах своїх цілком відвертий
Не здасть позиції в досягненні мети.
[b]VI. Підтвердження очікувань[/b]
Пройшло три роки, хлопець розвивався
Фізично ріс, духовно повсякчас .
В досягненнях своїх не зазнавався,
Хоч їх було не одиниці раз.
В період цей, і досвіду набрався,
Щодо кохання, друзів «назавжди»
Багато в ко́му, геть розчарувався
Тому життєвий шлях, один рішив пройти.
Та все ж, побачив друзів, що не зрадять
Розкрив кохання, що було в тіні́.
І стало ясно, що чужим старався
Відкрити душу, щастя віднайти.
В останній день, що разом святкували
Помітив тих, що добрими були
Він вдячний їм, вони його признали
І знає: «Не залишать у біді».
І тут батьки, пишалися студентом
Їх не підвів, завдячує життям!
Так з кожним цінним, трепетним моментом
Обличчя втомлене, їм змочує сльоза.
Хлопчина ж той, у день відомий
Сказати хоче ці слова:
«Я вдячний за щасливу долю!
Вам вдячний, рідні, за життя!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502354
Рубрика: Поема
дата надходження 31.05.2014
автор: Юрій Бондар