Жив в одній зграї малюк горобчик, який був дуже неслухняним. Що б не казали йому старші горобці - робив все навпаки. Одного разу нашому горобчику захотілось втекти і він втік від своїх.
"Воля! Воля!" Радісно махав крилами малюк. Проте незабаром його крильця втомились. На однім із дерев горобчик побачив гніздечко. Туди він присів відпочити та задрімав.
Збудило його злісне: "Кар! Кар! Кар!". То лиха ворона вернулась до свого гнізда. Горобчик злякався та давай щодуху втікати, проте ворона наздоганяла його, намагалась задзьобати. Тут малюк злякався вже не на жарт. "І чому я не слухався старших горобців?"- Подумав він. А ворона вже була зовсім близько.
Коли раптом наш мандрівник почув цвірінькання. То його зграя шукала. Горобчик щосили полетів у бік своїх. Горобці гуртом відігнали ворону.
З тих пір наш горобчик став слухняним і більше ніколи не потрапляв у такі пригоди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502407
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2014
автор: Шабо