Світанок ранній, випускний,
цей день чекали так багато,
він був на обрії всіх мрій,
і ось сьогодні вже день свята...
сьогодні вже не дітлахи,
сьогодні з юністю прощання,
і сонця промінь залюбки,
прочинить двері в життя раннє...
чудові сукні, в очах блиск,
ошатні юнаки і леді,
у мами трохи піднявсь тиск,
але, не страшно. то так треба...
провчившись одиннадцять літ,
ви покидаєте вже школу,
виходячи у новий світ,
вже не повернетесь додому...
останній раз учителі
говорять мудре для вас слово,
а далі - ви уже самі,
будуйте власну ви дорогу...
і кожен щось згадає з вас,
як на перерві гомоніли,
як зранку входили у клас,
як на уроках шепотіли...
як списували, врешті-решт,
як фізкультуру прогуляли,
і вечори згадавши теж,
забудуться оцінки, бали...
але тепер - усе пора,
хто скаже, що йому не сумно?
бо ви тепер - не дітвора.
ви - молоді, сильні, розумні.
останній вальс і звук дзвінка,
все...ось уже світанок.
і доля ваша гомінка,
веде вже не на школи ганок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502508
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2014
автор: Sama_po_Sobi