Забирайте себе до останку,як йдете від..!
Не лишайте надії й любові в вчорашнє сонце:
Неможливо стояти одразу у двох воріт,
Неможливо з людиною бути і ні-це нонсенс!
Анулюйте усіх “учорашніх”,як йдете до..!
Не руйнуйте стосунків зберігши холодний попіл:
Алогічно здійматись ще вірячи в власне дно,
Алогічно єднатись все ж живлячи власний опір.
Забарившись на старті й прогавивши викрик “руш”
Наш Суддя все ж зачислить,як хибу-зухвалість слуху:
Неможливо зцілити прощенням цементність душ,
Бо на кожному з нас вже відбилась відсутність руху...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.06.2014
автор: Христина Рикмас