Буяє вітер над степами,
скривилось сонце в горі.
І щастя десь, там за горами
шукає вперто Зевса в морі!
Стоїть мов вкопаний маяк!
І наче й рук не має,
та не спинити взагалі ніяк!
Весь день він хвилями хитяє...
Підносить вітер догори пісок
кваплячись, руйнує замки свіжі
і падає оранжевий листок,
немов не витерпів без їжі...
Пірацький човен вперто "їде",
але погода, стрімко все міняє
проте з "дороги" він, не зїде
адже тверду мету він має...
Так вирішив маленький капітан!
Що граєтся у дощовій калюжі
і мріє, що колись поїде у Іран
адже сумує за братами дуже дуже...
2 червня 2014 року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502831
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2014
автор: Ель Демір