[i]Я хочу криком зупинити світ!
До хрипоти, допоки голос втрачу...
Я знаю, що мені так не призначено:
Стояти і дивитися услід.
Хай я одна, нехай ніхто не чує,
Закритий шлях крізь двері і вікно.
Мій крик в вузькій шпаринці заночує,
А вранці раптом проросте зерном.
І скільки б вуха чим не затуляли,
Повіки, що в режимі "вічний сон",
Ще вирветься мій крик, ще не стоптали
Те серце, що зі світом в унісон.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502947
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2014
автор: Юлія Кириленко