Шкода всіх тих, хто вмер, не знаючи за кого,
Хто вірив в те, що щось змінити може.
І хай всім нам Всевишній допоможе
У грішному не бачити святого!
Я плачу знов, коли побачу труни,
Обліплені дружинами, батьками,
Землю укриту трупами-синами.
Бринять-болять душі моєї струни.
Жалію тих, хто смерті став обідом,
Хто не жадав цього, а, просто, якось вийшло.
В одній ми упряжі, хоча між нами дишло.
Страшно за тих, хто вчора звавсь сусідом.
Не Схід! Не Захід! Ми одна країна!
бандери! москалі! А це до чого?
Дай, Боже, в грішному не бачити святого!
Дай, Боже, вірити, що я іще людина!
Заздалегідь прошу пробачення за останній рядок твору у автора клубу, на жаль не пам'ятаю, кого саме. Фрази віршів майже тотожні - напевно тому, що думки збігаються. Це не плагіат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503031
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2014
автор: Серафима Пант