Я десь до тебе йшла у ті світи,
Де роси трави потопили морем.
Літали ті,що щастя берегли
Над превеликим,вимоленим полем.
Там і лелеки,там і журавлі,
Лебідки там і Янголи літали.
Сиділи два такії пресумні,
Бо вони долю різну продавали.
У черзі й я.Стояла цілий рік.
Хотіла взяти з полиці кохання.
Підійшла черга.Місяць ліг до ніг,
І попросив купить йому бажання.
Я запитала,чом не купить сам.
Та він знітився,бо не продавали.
Та і старий...Відмовити?Віддам,
Хіба старі у черзі б тій стояли?
-Заплатиш чим?
-Віршами.Як завжди.
Вони для мене рідні наче діти...
Сміявся місяць.
-Більш не приходи.
Бо де мені пакунки всі подіти?..
Ну та нехай.Стояти ще?Піду.
Всі Янголята вслід мені дивились.
Я їм кричала:
-Я вас так люблю...
-А ми за тебе завжди так молились...
Пішла собі.Чи ти ще там стоїш?
Як мені жаль,що так і не зустрілись.
Впустила тихо я на землю гріш,
Щоб Янголята хліб собі купили....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503034
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2014
автор: Джаннет Даклін