Хвороба тіла, це не вирок долі,
Лікарство, це безцінне для душі,
Тоді задумуєшся мимоволі ,
Де крок необережний у житті.
********
Обмануте серце ,колюче як кактус,
Його злікувати потрібен лиш час,
Та іноді він не встигає спасати,
І губиться серце в широких світах
********
Моя душа стомилася вже жити,
У цьому світі злоби і обману,
Так хочеться за небокрай злетіти,
Та утекти з душевного туману.
А як без мене жити будуть діти….
Візьму реванш у долі ,ще постану…
04.6.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503084
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: леся квіт