Роз'ятрились вітри і стежки розійшлись.
І утретє той сон обезболює мозок.
Ми по Вічність ішли. Загубились колись.
І стоп-кран не працює. І вбік нас заносить.
Зупинись! Порятуй, і себе, і людей,
Не засни на зворотнім шляху невідомім.
То був сон.Тільки сон. Він із сотні ночей,
Знов влаштує то скачки, а то перегони.
Розчинились у дні. Заховали нудьгу,
Продимілися запахом гарі і шини.
То був сон. Тільки сон. І колише сліпу
У незримому мороку напівмертву дитину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503125
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: Fallen angel