Я кляну самотність, як нещастя,
я рахую дихання хвилин.
Але мить на самоті - це щастя,
я мов Фенікс злину із руїн.
Самота, моя блажена мука,
самота, моя солодка смерть!
Скільки нам з тобою разом бути?
Мабуть, вічно, поки твердне твердь,
поки ріки темні і глибокі,
поки ночі терпкі і німі.
Самота - це сльози одинокі
і молитви чорні, та живі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503186
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.06.2014
автор: URANIA