Тобі, якщо звісно ти колись прочитаєш,
Якщо з серця зітреш всю раніше почуту брехню,
Якщо сум за тобою між рядками впізнаєш -
Зрозумієш, мабуть, як сильно я ще досі люблю!
І щораз коли бачу, чекаю, що станеш чуйнішим -
До серця притиснеш, що єдина твоя прошепочеш.
Та образливих слів наплювавши - втікаєш скоріше.
І що здохну мов пес непотрібний на останок пророчиш.
Якби знати чому ти слова ці мені залишаєш.
Правда думаєш так, а чи хочеш вкусити сильніше.
Якби знати, що у душі за жалом словесним ховаєш,
Відкриватись тобі, повір, було б набагато простіше.
Якби знати чому не приховуєш нових пасій своїх,
При мені обіцяєш в розмовах їм райську ніч.
Хочу тішитись думкою, що насправді придумав ти їх
Та скоріше за все уночі одяг ваш таки буде розкиданий увсібіч.
Якби, та якби... Ти знаєш, це "якби" я б серцем відчула.
Бо давно вже пробачила і зради, і сльози, і біль.
І давно зрозуміла, що роками сама себе я дурила.
Відчайдушна!!! Розтопити збиралась некохання твого заметіль.
Хоча знаєш, якщо й правда ти колись прочитаєш -
Не давай же будь-ласка мені марних надій.
Не заманюй словами любові - не бреши, що кохаєш.
Нерозтоплена досі крига твоя... на зламі наших різних стихій!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503351
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2014
автор: LiTanka