Жінка без віку у літньому сарі
Сталі думки. У долонях зі сталі
Завтрашній день.
Надпитий портвейн
Лишила як спогад про день, що минає.
І часу не гає.А день не встигає
Намарне кудись утекти.
Має квитки на літак до Мілана.
Тримає валізу, тримається прямо,
А ноги відмовились йти.
Палити мости не вміла ніколи.
Ховала минуле в халяви з-під поли,
Нічим не гасила запал.
"Б" термінал. Квиток на удачу
Сховала в кишені квітчастого клатчу.
No changes. No pain.
Допила портвейн. Cотні людей
Почули як виклик: «Я житиму далі!»
Із уст тої жінки, що в літньому сарі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503389
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2014
автор: Оля Бреславська