Cеред попелу й чорного бруду
Я це бачив і не забуду!
Як ревіли над центром гармати,
Як понесли ми прикрії втрати...
Беззаконня нам руки скрутило,
Україно, рідненька та мила,
Як ти досі ці чвари терпіла?
Що ти Богу у снах шепотіла?
"Ой не легко це було стерпіти!
Вже не треба вам більше жаліти,
Отих катів, що кулі пускали,
Ви так довго, так довго мовчали.
Їм немає прощення на світі!
Ходять змучені вдови та діти,
Плачуть з болю клянуть ворогів,
Тих злочинних, бандитських чинів.
Що за смуток? Що за проказа?
Хто давав оті кляті накази?!
Серце колить від наміру злого,
В них немає нічого святого.
Ви ж тримайтесь! Я разом із вами
Пронесусь, наче птах над містами!
Бог почує всі ваші молитви
В цій шаленій та славній гонитві."
Ми ж надіємось буде все добре,
Ще на небо подивимось вкотре,
Буде вільна та горда країна,
Грійся сонцем, моя Україна!
Березень 2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503559
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 06.06.2014
автор: Митич@