А на війні як на війні
якби її сказати твердо – НІ!
смерть дихає у спину..
Зупиніть її в оцю ж годину.
Нам воювати не треба,-
Всім вистачить місця під небом…
Всім вистачить хліба і солі,
давайте сіяти жито в полі…
Щоб це страшне слово війна
забули наші племена,
забули діти і батьки,
щоб навесні цвіли садки.
Щоб кожне ім’я добротою
ввійшло в історію живою
пам’яттю й зосталось
І в вічності закарбувалось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503580
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: LaraS