Робиш затяжку - на хвилину менше живеш.
Хоча, як подумати, хіба жалко такого життя.
У блакитному небі, ти у кожній хмарині пливеш.
Що вча́дію скоро... Ось таке маю я відчуття.
Чому? Ну чому ти змирився з брехнею?
Чому легко так із життя мене викреслив?
Душу викреслив, так нічого і не дізнавшись про неї.
Мов хвилю бездумно її ти об скелю розбив.
Хіба взнав ти, що у хвилі тій сховано?
Скільки вірності, ніжності і доброти.
Хіба взнав скільки любові у ній заримовано,
Скільки рядків ненаписаних, скільки весни.
Сто цигарок - вже на тисячу менше хвилин.
Вже нічого не значать вони для розбитої хвилі.
Знову затяжку...хай лік вже йде до годин.
Знов затяжка, та немає полегшення в розбитому тілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503613
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: LiTanka