За тисячу років до сьогоднішнього ранку
Ти не знаєш, що чекає тебе
Час повертається назад
Повертає метелика в кокон
Лебедя обертає у гидке каченя
Мавку - в янгола
А в цей зелений день
Я обернуся у вчора
Хвилі часу гойдатимуть мою колиску
Поки заходить сонце
Блакить неба мене зігріє
І тоді погасне день,
Коли хвилі Океану поглинуть те
Чому не судилося бути
Забери мене
забери мене....
Я чую
Колискову із глибин
Вона кличе мене туди
У безодню вічності
Хто може переродитися?
У кого відростуть крила вічності?
Хто час тримає на долоні, як краплинку дощу?
Хто промовляє голосом тиші?
За тисячу років до сьогоднішнього ранку
Понад кришталлю ріки
Ішла кароока мавка
Темнокоса
І плелися пісні довкола неї
І шумів праліс під зеленим сонцем
І молилися солов"ї
Ангельськими співами
А темрява танула у призахідному сонці
І небо, синє, як глибини океану
Золотіло
І воскресав на ньому юний місяць,
Обертаючись у срібного птаха
І праліс дихав теплом
Запалюючи іскринки зірок над собою
А в золоті і оксамиті
Ішла кароока мавка,
Трави не прим"явши,
Кроками креслила Кассіопею
І лишень сонце втонуло у пралісі
Пробудилася до безтями тепла ніч червня,
До безтями тепла,
До безтями пахуча,
Я пила із неї, як із чаші
П"яніла, не п"яніючи
А над куполами яблунь
Засвітився купол безгоміння
Іскринамии безсметних зимових сліз
І в їх незліченному світлі
Ішла кароока мавка
Як спогад, серед трав загублений
І плили над нею століття
Срібним кораблем вздовж Чумацького шляху.
За тисячу років до сьогоднішнього ранку
Зійшло сонце над зеленими травами
Зорі пустили пагони і розквітли папороттю
Колискова кличе із ночі в ніч
Із ночі в ніч переливається її голос
Ти не знаєш, що чекає тебе
Я не знаю, що чекає мене
Поки час повертається назад, всі стежки переплітаючи
Повернися до початку
Біля згаслого вогнища зосталися твої мрії,
Іскрами злетівши в небо
Аби тобі осяяти шлях
На крилах перших сутінків
Лети туди, де спочили навік твої дитячі мрії
Ця мить - вічність
Смерть сипле зорі в неї
Смерть із неї черпає темряву
І світло стрічається з темрявою
І обертається в музику.
Вічність у твоїх очах
І голоси тих, хто відійшов
Давно забуті голоси
Шепіт безмежжя
Шепіт безсмертя
Мов шепіт заходячого сонця
Вічність - це ти.
6.VI.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503650
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Нічна Пташка