Ось вже в кінці життя я дійшов висновку, що я "не до людина". Цей термін я розглядаю як такий, що всі мені завжди казали що я щось не так роблю, в чомусь помиляюсь, і все в тому дусі. А такі висновки я зробив із-за того що від самого дитинства мені це казали. Навіть якщо взяти те, що ми в дитинстві ходили в двір футбол ганяти і я завжди був таким невдалим придатком до команди. Мені завжди казали що я якось не так б'ю по м'ячу що я якось не так стою і не так бігаю. Так все дитинство по мені били цим. Потім вже в більш дорослому віці мені говорили о ти тупий, коли вчився на програміста завжди щось не до роблено щось не так зроблено, у фізичній праці там також мені казали о дивись тут не так і тут не так, були люди виключення які не тільки говорили що щось не так, а намагались навчити правильно, і повторяв їх дії але все рівно це все було не так, не до роблено і не ідеально в їх очах. В мене було бажання щось зробити справді добре а його розбивали і розбивали ось і розбили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503653
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Невільний