Душа раптово спорожніла.
Чому?- питаю все себе.
Невже хандра це запізніла?
Не хочу бачити тебе...
А був же любий до нестями.
Ряснів від цвіту білий світ.
І ми торкалися серцями.
Тепер в душі лиш пустоцвіт.
А, може, це дощів провина,
Що ллють давно, як із відра,
Чи руки спутала рутина?
Мабуть, скінчилась оця гра.
Бо ніжну душу не обманеш.
Вона чутка. Не треба гри.
В твоїх обіймах не розтане.
Усе буває до пори.
Та що шукать чиюсь провину.
Це так вмирають почуття.
Зніму з душі цю павутину.
Тепер тихіш серцебиття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503723
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2014
автор: Н-А-Д-І-Я