Із заходу повіяло вітрами…
Ти чуєш… ні?..
Дивилися голодними вовками
Оті химерні тіні на стіні…
Загублені у просторі й у часі…
Мандрівники…
В бетонних стінах зрощені Пегаси
Чомусь сьогодні вили…
Як вовки…
Бо начитавшись Бредбері і Кінга…
В середніх класах ще колись у школі…
Ти чув про паралельні ті світи…
Але чомусь не вірив в них ніколи…
Бо якось не торкнулися тебе
Вони посеред хаосу і диму…
І раптом несподівані вітри
Тебе зметуть у чарівну долину…
І заблукавши у вечірній млі…
Із ненависті й поглядів тваринних…
Відчуєш запах рідної землі…
І трав… отих нескошено - полинних…
Світів змістились контури…і нині
Напийся отим дивним ароматом…
І станеш ти комусь в отій долині…
Коханим… другом… а найперше… братом…
Між цими несумісними світами
Портал вже відкривається згори…
Облиш… що виють дикими вовками…
І зупини із півночі вітри…
Не вір усім світилам…
Що над нами…
Не вір зіркам…
У сутінках спинись…
Тій… що керує дивними Вітрами…
Всміхнись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503964
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: гостя