Останній сніг все тане, тане…
Кінець московської зими.
Сіріє… Йдуть заробітчани,
А серед них ідемо й ми.
Таджик, вірмен і молдаванин
Країни Рад були дітьми,
Тепер чужі – заробітчани -
Ідуть - бредуть, а з ними й ми.
Спізнавши глум, наруги муки
Ми, гнані злиднями, йдемо,
Ми тут лишаєм сили, руки,
Ми існуєм – не живемо.
І крові нашої багряне
Московське небо обпилось,
Останній сніг від сліз розтане
І душу в нім загубить хтось.
Скажіть же, браття росіяни,
Чом сталось так, що не зрослось?
Це ж наша рідність снігом тане,
Дай Бог, щоб битись не прийшлось.
Біда страшна, біда слов’яни,
Чому нам разом не жилось?
Ідуть, ідуть заробітчани,
Нещасну душу губить хтось.
Москва 2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503997
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Івашина В.І. 2