Місяць роздивлявся і тихенько плакав,
Чи навіть на небі сліз так забагато?
Потім з зіроньками до ранку балакав.
Падали сльозинки на землю лапато.
Сплутала із снігом,санки влітку взяла.
Помилилась?Знаю.Що ж мені робити?
Цілу нічку місяць в личко цілувала.
Слізоньки лапаті більш не будеш лити.
Я йому стелила ліжечко біленьке,
Зірочки горнула у його долоню.
Місяцю,мій місяць,ти такий рідненький.
Я зіроньки зберу зранечку по полю.
Покидаю в небо,ти їх порахуєш?
Що?Я помилилась і не всі зібрала?
Я ще пошукаю?Обіцяю...Чуєш?..
Я їх загубила...І не там шукала...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504058
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Відочка Вансель