Чавунним пеклом посланий мені.
До тла спаливши сновидінь палітри,
Катуєш душу ти морозним вітром,
Пророчиш смерть моїй крихкій весні.
Сталеві очі, ріжучи думки,
Палають демонічними вогнями.
Роки згорають, здаючись лиш днями,
Мене заплутав в сірі сторінки…
Густою кров’ю спинений експрес
У мою підсвідому надреальність,
Бо ти – єдино правильна фатальність –
Убив весь біль, посіявши гротеск.
Убивця. В димі знищених надій
Ти став Пилатом для вогких ілюзій.
Тебе болить. Благай! Молися музі!
Моє життя – недуг хронічний твій.
Тепер лише вдихаючи гріхи,
У жертви ти проситимеш прощення,
У мого ніжно-теплого натхнення,
Впокоїш душу в темряві глухій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504245
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.06.2014
автор: E. Insomnia