Досвіду річка,
Широка й нестримна,
Рішень пароми,
Курсують невпинно.
Основи лихі,
Це звички мої,
Демони мої,
Відомі та втомленні.
Прийшли вони зза океану,
З сторінок у думки,
З думок у руки,
А з них у рану.
З неї витікає лють,
Змішуючсь з спокоєм і кавою,
Колись дорогі речі натягуються сіллю,
Натягуються нерви,
Розум оволодіває темною мовою,
Все більше спогадів не віддають біллю.
Вони не віддають вже нічим,
Пуста розмова з внутрішнім собою, німим.
Життя - воно не вчить,
І не веде стежиною,
Це не час, а лише мить,
До якої зводиться усе,
Одна думка на все життя, уявіть!
Так що це має бути?
Що це за одна така, що усьому надасть сенс?
Щось що на видноті і неможливо забути,
Що конкурує, у голові, навіть з думками про секс?
Що до мене, так я просто ціную цю мить,
Зрозумієте - мовчіть, собі на спокій а не на зло,
Я вже маю свій улюблений коньяк і каву що з ним смакує,
Це все, чого життя, за 25 обертів, мене навчило,
Певен, що навіть це, чогось вартує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504264
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: Tarikivin