І хоч я не палю,
Але буває хочеться
Цигарку запалить,
Німа весна проноситься.
І хоч я не палю
Та почуття зриває
І те що я знайду
Так швидко й відступає.
Нічого я не хочу,
Нічого я не буду,
Собі я не пророчу,
Бо знаю як, то буде.
Байдужість стороною не пройде-
Це все вбачаю, добре бачу,
Воно лиш так і горя ще наллє
На добру долю і на вдачу.
А славні люди, змієносці
Не визнають свою провину,
Їх ще б погладить по головці,
"Такі пухнасті та невинні!"
"Ти мій товариш, ти мій брат!"
Хто міг сказать слова такі?
Я вже не вірю, це не так,
"Хоч подзвоніть!" та всі глухі.
Хто б ще підкинув ложку дьогтю
В моє таке "цвітне" життя,
Я келих свій слізьми наповню,
В моїй душі жива роса.
Тож випю краще чашку
І стану ніби " переможцем",
Маленьке щастя аж до краю
Розвіє сонце, раннє сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504305
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: Митич@