На веселках гойдалося літо,
Розсипаючи квіти навколо.
І було волошками обвите
Заколисане сонячне коло.
А громи - ті веселки гойдали,
А те літо - промінцями гралось.
І пісні солов’їні співало,
Білозубо, щасливо сміялось.
Веселилось, аж поки не впали,
Наче ковдра, осінні тумани.
Поки в небі тужити не стали,
Журавлів та гусей каравани.
Затужило за радістю літо!
Тай заплакало рясно дощами.
І закрило від холоду квіти
Облетілими з дуба, листками.
Так настала ця осінь тужлива
У якій серце сумом обвито.
Але вір: ти ще будеш щаслива,
В нашу долю повернеться літо.
Знову буде дзвонити світанок
В солов’їні, нечувані дзвони
І кружлятиме зоряний танок,
Танок щастя у наших долонях!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504519
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: dovgiy