Я друзі вам скажу одну, єдину річ,
У стінах чужини я непочутий зроду
Ніколи не згорить непідкорима Січ,
Не вбити їм душі козацького народу!
За пошуками щастя ми вийшли на Майдан!
Та ось біда яка, в країні правлять зеки,
А руки вже болять в безчинствії кайдан
І гнеться знов земля під гнітом небезпеки.
По головам пройдуть, "маленька-це біда"
"Ти мирний люд, гляди, як походжає рекрут"
А сльози у крові і це вже не вода!
Навів страху на нас "великий славний" Беркут!
Хоча який це страх, то ж люди залишились,
Бо знають, що стоять за правду, за життя,
Ми тут один в один у дурнях опинились,
Позиція проста, ідемо до кінця!
А влада нагорі сміється та чекає,
Чекає вже коли пересажають всіх,
У кріслі товче зад, безчинство покриває,
На вулицях печаль і не почуєш сміх.
Та попри все не так, ми знаєм, що сказати
І посміхнемось знов від пахощів весни,
На хвилях боротьби їм волю не зламати!
За мрію і любов впадемо до труни.
Я друзі вас скажу одну, єдину річ!
У стінах чужини я непочутий зроду
Ніколи не згорить непідкорима Січ,
Не вбити їм душі козацького народу!
(27. 01. 14)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504532
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Митич@