Синочки дорогі, за все простіть,
Що всі роки терпіли і мовчали.
Плодилася оця мерзенна гидь,
Що довго владою ми величали.
Мирилися, покірно гнули спини –
Аби лиш оминула нас війна…
Сини мої, ми перед вами винні
І це гнітюча, болісна вина.
Сьогодні нас війна уже накрила.
Всьому терпінню була гріш ціна,
Бо кожен день – могила і могила…
І юного життя – нема, нема…
І горбляться від горя матері,
І вицвітають очі в них до часу…
Мерзенні – розкидають ятері
І на війні - ловлять поживу ласу.
Усе, що продається – продають:
Пайки, бронежилети, автомати…
У виродків своя – зловісна суть
І на життя дітей їм наплювати.
Я не тримала зброю у руках,
Ніколи не хотіла убивати,
Не бачила навіть в поганих снах,
Що з виродком захочу поквитатись.
11.06.2014р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2014
автор: Надія Таршин