Ми досі діти. Ще маленькі діти,
хоча давно пора,
всім нам подоросліти
і йти в важке життя.
Забути, що таке колиска,
забути мамині слова,
забути смак іриски,
бо зайнята вже іншим голова.
Сховати свої мрії,
в шухляду у столі
й нехай вже пил пригріє,
ті мрії золоті...
Ми все ще діти,зовсім діти,
батьків своїх пилка любов
і хто ще зможе так пригріти,
як батьківська палюча кров..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504643
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Мирослава Швець