Вишня, калина –
Моя Батьківщина,
Моя Україна, Рідненька моя!
Ти піснь солов’їна,
Ти мати й дитина,
Дарована Богом Святая Земля.
Умитая кров’ю,
Забута любов’ю,
Сражденна і втомлена, збитая з ніг.
І грають тобою
Безчестя з ганьбою.
Непрохані гості зайшли на поріг.
Жага ненаситна,
Та ти не бездітна,
Ще доля розквітне, прийде спокій снів.
Твої рідні діти
Готові любити,
Майбутнє творити із стоптаних днів.
Зберемо уламки,
Усе до останку.
Піднімемо планку нової Тебе!
Щоб вже не боліло
Твоє кволе тіло,
Колоссям бриніло майбуття голубе –
Не червоне, із кров’ю.
Зігрієм любов’ю,
Позаздрим здоров’ю твоїх вільних легень.
Вдихай повні груди.
Хай спокій в нас буде,
Щасливими люди кожнісінький день!
Терпіти несила,
І братська могтла
Для всіх, кого вбила суперечка сторін.
Біль втрати, страждання,
Материнське благання,
Смерть невинна остання, поминальних слів дзвін.
ХАЙ ЗНИКНУТЬ!!!
Хай зникнуть гармати,
Припинять стріляти,
І знов могли спати у спокої ми.
Щоб щезли кошмари,
Зелені почвари,
Верхів кулуари. Ми вийдем з пітьми!
Моя Україна!
Моя Батьківщина!
Для всіх ти Єдина, Рідненька моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504645
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2014
автор: Серафима Пант